У будь-якій ситуації, яким би не був результат, — причина в цьому я.
Не встигла на потяг — довго збиралася. Люди навпроти в метро сміються — напевно з мене. У партнера немає настрою — значить, я зробила щось не так.
Знайомо?
Якщо так, то ми маємо справу з переконанням у власній всемогутності.
Кожна з нас тією чи іншою мірою стикалася з персоналізацією.
Це підступна психологічна пастка, яка змушує відчувати себе центром всесвіту й брати на себе відповідальність за багато з того, що відбувається довкола.
Ви переконані, що люди навколо реагують виключно на вас, що їхні дії, думки й почуття повністю залежать від ваших учинків, хоча насправді все це не підлягає вашому контролю.
Більше контенту в нашому додатку
Ви бачите лише частину контенту. У додатку ви знайдете безліч інтерактивних статей. А також психологічні тести з відстеженням динаміки стану, щоденник, журнал автоматичних думок та багато іншого!
Та ви мучитеся, засуджуючи себе й відчуваючи гнітюче почуття провини.
Як не парадоксально, віра у власну всемогутність і всесилля обмежує вас, занурюючи в тривогу та знижуючи ефективність.
Як проявляється персоналізація?
Наприклад:
За такого стилю мислення зовсім неважливо, хто винен насправді, — провина все одно відчувається як ваша. Як думаєте, до чого це може призвести? Звісно, до стресу, апатії, тривожності, проблем із самооцінкою і навіть до депресії.
Чому персоналізація небезпечна?
Почуття провини обов’язково породжує сценарій покарання — причому без відома вашої свідомості
Вадим Зеланд
Такий тип переконань формується ще в дитинстві.
Відомо, що мислення дітей егоцентричне, а отже дитина щиро вважає себе причиною всього, що відбувається довкола.
Наприклад, для дітей трьох-чотирьох років цілком нормально вважати, що сонце сходить, бо вони прокинулися, і заходить, коли їм час спати.
Однак багато дорослих, виростаючи, усе ще використовують елементи егоцентричного мислення в повсякденному житті.
Сімейний або суспільний тиск може змусити людину вважати себе відповідальною за добробут інших. Наприклад, дитина, яка змушена піклуватися про своїх батьків уже в ранньому віці.
Проблеми із самооцінкою можуть бути як наслідком, так і причиною подібних переконань.
Люди з низькою самооцінкою часто схильні до персоналізації. Вони можуть вважати, що не заслуговують на добре ставлення, і тому приписують негативні події своїм діям або недолікам.
Травматичний досвід у минулому також може сприяти персоналізації. У ранньому віці висока ймовірність викривлення мислення дитини й переконання, що все, що відбувається, залежить від неї.
Наприклад, якщо в дитинстві людина часто чула від батьків фрази «ти в усьому винна» або «ти ніколи нічого не робиш правильно», вона може потім носити цей «ярлик» усе життя, приписуючи всі негативні події своїй провині.
У деяких культурах прийнято брати на себе відповідальність за все, що відбувається довкола. Це може призвести до того, що люди будуть схильні до персоналізації, навіть якщо вони не винні в тому, що сталося.
Якими б не були причини формування переконань, ми можемо змінювати своє мислення на будь-якому етапі життя, якщо маємо мотивацію.
У наступному розділі ми, як зазвичай, розглянемо основні рекомендації щодо роботи з вірою у власну всемогутність.
Не можна звинувачувати себе за все, якщо ти не вважаєш себе всемогутнім.
Михайло Булгаков

