Винна завжди я? Ілюзія всемогутності

image

У будь-якій ситуації, яким би не був результат, — причина в цьому я.

Не встигла на потяг — довго збиралася. Люди навпроти в метро сміються — напевно з мене. У партнера немає настрою — значить, я зробила щось не так.

Знайомо?

Якщо так, то ми маємо справу з переконанням у власній всемогутності.

Кожна з нас тією чи іншою мірою стикалася з персоналізацією.

Це підступна психологічна пастка, яка змушує відчувати себе центром всесвіту й брати на себе відповідальність за багато з того, що відбувається довкола.

Ви переконані, що люди навколо реагують виключно на вас, що їхні дії, думки й почуття повністю залежать від ваших учинків, хоча насправді все це не підлягає вашому контролю.

Більше контенту в нашому додатку

Ви бачите лише частину контенту. У додатку ви знайдете безліч інтерактивних статей. А також психологічні тести з відстеженням динаміки стану, щоденник, журнал автоматичних думок та багато іншого!

banner_image

Та ви мучитеся, засуджуючи себе й відчуваючи гнітюче почуття провини.

Як не парадоксально, віра у власну всемогутність і всесилля обмежує вас, занурюючи в тривогу та знижуючи ефективність.

Як проявляється персоналізація?

ok
«Усе через мене»: ви схильні вірити, що все, що відбувається в житті, — результат ваших власних дій. Неважливо, добре це чи погано, ви берете на себе всю відповідальність.
ok
«Усе довкола мене»: ви переконані, що оточення постійно думає про вас, обговорює вас, помічає всі ваші помилки й недоліки.
ok
«Я винна»: почуття провини стає постійним супутником — незалежно від реальних причин подій.

Наприклад:

ok
Уявіть, що ви зайшли в магазин, і на касі продавець грубо вам відповів. Замість того щоб подумати, що в продавця міг бути поганий день або що він просто грубіян, ви починаєте картати себе: «Напевно, я сказала або зробила щось не так».
ok
На зустріч із друзями запросили знайому, яка вам не подобається. Ви думаєте, що вони зробили це навмисно, щоб показати, що ви зайва і що вони не хочуть із вами спілкуватися.
ok
«Якщо вона не відповідає на мій дзвінок, значить, вона образилася на мене».
ok
Ці підлітки сміються й перезираються — напевно, обговорюють мене.

За такого стилю мислення зовсім неважливо, хто винен насправді, — провина все одно відчувається як ваша. Як думаєте, до чого це може призвести? Звісно, до стресу, апатії, тривожності, проблем із самооцінкою і навіть до депресії.

Чому персоналізація небезпечна?

ok
Надмірна самокритика: люди можуть схилятися до самокритики й провини через події, які насправді від них не залежали.
ok
Стрес і тривога: постійне відчуття, що всі проблеми через мене, спричиняє хронічний стрес і тривожність.
ok
Проблеми у стосунках: люди, схильні до персоналізації, можуть неправильно трактувати поведінку інших, ображатися й руйнувати стосунки.
ok
Викривлене сприйняття реальності: як і будь-яке ірраціональне переконання, персоналізація вводить в оману, заважає тверезо оцінювати ситуацію та залишає поза увагою об’єктивні факти й обставини.
ok
Низька самооцінка: постійно звинувачуючи себе в усьому, ви підриваєте впевненість у собі.
ok
Позиція жертви: дехто несвідомо шкодить собі, караючи себе за вигадані «провини». Такі люди можуть дозволяти іншим ставитися до них зневажливо.
image

Почуття провини обов’язково породжує сценарій покарання — причому без відома вашої свідомості

Вадим Зеланд

Такий тип переконань формується ще в дитинстві.

Відомо, що мислення дітей егоцентричне, а отже дитина щиро вважає себе причиною всього, що відбувається довкола.

Наприклад, для дітей трьох-чотирьох років цілком нормально вважати, що сонце сходить, бо вони прокинулися, і заходить, коли їм час спати.

Однак багато дорослих, виростаючи, усе ще використовують елементи егоцентричного мислення в повсякденному житті.

Сімейний або суспільний тиск може змусити людину вважати себе відповідальною за добробут інших. Наприклад, дитина, яка змушена піклуватися про своїх батьків уже в ранньому віці.

Проблеми із самооцінкою можуть бути як наслідком, так і причиною подібних переконань.

Люди з низькою самооцінкою часто схильні до персоналізації. Вони можуть вважати, що не заслуговують на добре ставлення, і тому приписують негативні події своїм діям або недолікам.

Травматичний досвід у минулому також може сприяти персоналізації. У ранньому віці висока ймовірність викривлення мислення дитини й переконання, що все, що відбувається, залежить від неї.

Наприклад, якщо в дитинстві людина часто чула від батьків фрази «ти в усьому винна» або «ти ніколи нічого не робиш правильно», вона може потім носити цей «ярлик» усе життя, приписуючи всі негативні події своїй провині.

У деяких культурах прийнято брати на себе відповідальність за все, що відбувається довкола. Це може призвести до того, що люди будуть схильні до персоналізації, навіть якщо вони не винні в тому, що сталося.

Якими б не були причини формування переконань, ми можемо змінювати своє мислення на будь-якому етапі життя, якщо маємо мотивацію.

У наступному розділі ми, як зазвичай, розглянемо основні рекомендації щодо роботи з вірою у власну всемогутність.

image

Не можна звинувачувати себе за все, якщо ти не вважаєш себе всемогутнім.

Михайло Булгаков

Читайтеінші статті